Поради батькам щодо попередження суїцидальної поведінки дітей
Уважність, спілкування та підтримка, готовність зрозуміти переживання може вберегти від небажаних вчинків. Дитині, як і будь-якій людині, яка переживає складні часи, важливо знати, що хтось є поруч.
- - Говоріть із дитиною на рівних, не варто
розв’язувати кризу прямолінійно, адже це може відштовхнути;
- - Не намагайтеся втішити загальними
словами типу: «Ну, все не так вже й погано», «Не варто цього робити». Дайте
можливість висловитися. Ставте питання та уважно вислуховуйте.
- - Зосередьте увагу на почуттях дитини, на
тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;
- - Виявляйте щире співчуття й інтерес в
розмові, ставте прості, запитання («Що трапилося?»), які будуть для дитини менш
загрозливими, ніж складні;
- - Намагайтеся побачити кризову ситуацію
очима своєї дитини, поставте себе на її місце;
- - Сприймайте дитину як самостійну дорослу
особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями,
бажаннями та вимогами;
- - Будьте уважними до побічних показників.
Кожне жартівливе згадування або загрозу самогубства слід сприймати серйозно.
- -Якщо ви не знаєте, що говорити, не
кажіть нічого, просто будьте поруч;
Якщо батьки відчувають,
що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і
прагне, і не хоче її; для досягнення позитивного результату необхідні м’якість
і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття й любові тощо.
На
що потрібно звернути увагу
Мотиви
суїцидальної поведінки:
Ø -Нестача
уваги та турботи з боку батьків.
Ø -Переживання,
образи.
Ø -Самотність.
Ø -Неможливість
бути зрозумілим.
Ø -Почуття
провини, сорому.
Ø -Почуття
помсти.
Ø -Ревнощі,
любовні невдачі.
Ø -Сексуальний
протест, вагітність.
Ø -Погані
стосунки між членами сім’ї.
На
першому етапі визначають усілякі несподівані або драматичні зміни в житті
дитини, будьякі зміни в їхній поведінці, зокрема:
- -втрата
інтересу до звичних видів діяльності, недостатня життєва активність;
- -будь-які
раптові зміни в поведінці чи настрої (особливо ті, що віддаляють від звичного
кола спілкування);
- -раптове
зниження успішності навчання, втрата інтересу до захоплень, хобі, спорту,
школи;
- - незвичне
зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
- -погана
поведінка в навчальному закладі, агресивна поведінка;
- - непритаманна
непосидючість, неспокійність;
- -прагнення
того, щоб інші дали спокій, присутність інших спричиняє роздратування;
- - незрозумілі
(або такі, що часто повторюються) зникнення з дому і пропуски занять;
- - споживання
тютюну, алкогольних, наркотичних речовин;
- -інциденти
із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.
У
разі появи цих явищ слід уважніше придивитися до поведінкових, словесних,
емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.
Поведінкові
ознаки:
- -схильність
до необміркованих учинків;
- -розлучення
з дорогими речами або грошима;
- - придбання
засобів для скоєння суїциду;
-
підбиття
підсумків, раптове упорядкування справ, приготування до смерті;
- -нехтування
зовнішнім виглядом;
- - багаторазове
звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;
- - повторне
прослуховування сумної музики й пісень;
- - уникнення
звичайної соціальної активності, замкненість, самотність, самоізоляція від
родини та знайомих;
- -зміна
добового ритму (активність уночі та сон удень);
- - збільшення
або втрата апетиту;
- - млявість
та апатія;
- -неможливість
сконцентруватися й ухвалювати рішення, неуважність або розгубленість чи навпаки
надмірна фіксація уваги на дрібницях.
Найпоширеніші
словесні ознаки суїцидальної поведінки:
- - висловлювання
впевненості у безпорадності й залежності від інших, самозвинувачення;
- - повільне,
маловиразне мовлення;
- - розпач
і плач;
- - прощання,
розмови або жарти щодо бажання померти, безпосередні заяви на зразок: «Я
розмірковую про самогубство», «Було б краще вмерти», «Я не хочу більше жити»;
фрази на зразок: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все
набридло», «Вони пошкодують, коли я піду»;
- - повідомлення
про конкретний план суїциду;
- - подвійна
оцінка значущих подій.
Емоційні прояви
суїцидальних тенденцій:
- - подвійність
емоцій і почуттів, надмірна емоційність;
- -почуття
провини або відчуття невдачі, поразки, докори на свою адресу, низька
самооцінка;
- -безпорадність,
безнадійність, переживання горя;
- - ознаки
депресії, почуття нудьги, втоми;
- - надмірні
побоювання або страхи.
Чинники ризику
появи суїцидальної поведінки:
- - висока
конфліктність у спілкуванні, вербальна й фізична агресія;
- - прагнення
домінування або орієнтація на залежність;
- - ізоляція
підлітка в класі чи групі;
- - неблагополучне
сімейне оточення, раннє дорослішання;
- - спадковий
чинник, наявність в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних
станів;
- - неадекватна
самооцінка;
- - переживання
конфлікту, психотравмувальної ситуації, втрата членів сім’ї;
- - імпульсивність,
неадекватність реакцій;
- - егоцентризм;
- - алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.
Стратегічними напрямами
батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком буде покращення стосунків у
сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також поліпшення спілкування
в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості
дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.
Обійміть власну дитину,
скажіть, що любите її!
Вчіть дітей цінувати
життя!
Інформацію з
допомогою Інтернет-джерел
підготувала практичний психолог ТСШ №5 Думанська Н.О.